ПРОДУКТИВНІСТЬ (англ. productivity) у широкому визначенні є відносна ефективність і економічність організації. Продуктивна функція організації — види діяльності, внаслідок яких організація виробляє товари або послуги і поставляє у зовнішнє середовище. П. виступає як властивість конкретної праці виробляти споживацьку вартість. У виробництві будь-якого продукту задіяні два види праці: жива праця, тобто праця, яку затрачує працівник у самому процесі виробництва продукту, і минула матеріалізована праця, яка була затрачена на попередніх стадіях суспільного виробництва, і використовується для виробництва цієї продукції. П. праці є плідність, П. діяльності людей (виготовлення одиниць лікарських форм, проведення аналізів ліків, комплектування товару та ін.), П. обладнання — обсяг продукції (роботи), що виробляється за одиницю часу даним обладнанням (кількість таблеток на прес-машині, чарункових упаковок на фасувальних машинах, літрів профільтрованого або розфасованого розчину препарату та ін.). Виходячи з П., проводять нормування та встановлюють норми, накреслюють виробничі завдання, здійснюють розподілення праці (спеціалізація), визначають кількість або чисельність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів з метою їх раціонального використання, складають плани та розробляють програми розвитку. П. виступає однією із найбільш важливих кількісних складових успішної діяльності будь-якого фармацевтичного (аптечного) підприємства, фактором того, що така організація може вижити, досягти успіху в умовах конкуренції. Оцінка діяльності фармацевтичних (аптечних) підприємств базується на системі збалансованості соціального й економічного показників. П., виступаючи кількісним вимірювачем ефективності організації, у підприємствах фармацевтичної галузі, не може однозначно впливати на показник доходу (прибутку) як головного міжгалузевого економічного показника. На нього більшою мірою впливають особливості галузевої діяльності та специфіки ліків як товару (напр. державне регулювання цін та призначення окремих ліків, ліцензійні вимоги до виробництва та продажу, норми та схеми лікування, кількість спеціалістів та ін.). П. більшою мірою виступає як нормувальний, порівняльний показник організації або галузі. Все більш важливого значення набувають фактори соціальної ефективності. Останні базуються на рівні здоров’я людей, якості та тривалості їх життя. Виробництво та підтримання запасів, необхідних для споживача ЛП, виробів медичного призначення, парафармацевтичної продукції та рівень обслуговування виступають як результативність управління фармацевтичними виробничими, оптово-посередницькими та аптечними підприємствами. При цьому лише виробництво конкретних ліків, їх постійна наявність та пропозиція покупцям у необхідній кількості, високої якості й фармакотерапевтичної ефективності, найбільш безпечних та таких, що забезпечують у конкретний час проведення лікувального процесу відповідного захворювання або профілактики порушеного стану організму, будучи при цьому й економічно вигідними для виробництва та використання хворими, виступають як складові ефективності діяльності організації, фармацевтичної галузі й системи охорони здоров’я в цілому.
Гаркавенко С.С. Маркетинг. — К., 2002; ЕЕ: У 3 т. — К.–Тернопіль, 2000. — Т. 3; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007.